Про Люсі та сітки на вікнах

Молоденька Люсі мала велику таємницю.

Коли ніхто не бачив, вона любила вибиратися на підвіконня, розглядати пташок, спостерігати за цяточками людей десь знизу. А коли якийсь зухвалий горобчик підлітав близько до вікна і починав дражнитися, Люсі замахувалася лапкою, але скло не дозволяло добратися до пташки. Горобчик сміявся, показував киці язика та летів собі геть.

Люсі до трагедії

Люсі до трагедії


Часом, коли було тепло, вікна відчиняли – і свіжий вітерець гуляв кімнатою. Та на вікнах стояли сітки – через них Люсі теж ніяк не могла дістати того набридливого горобця. І було лише одне віконце, яке дуже вабило Люсі. І було воно без сіток. Та ніколи ще киця не бачила його відчиненим.

Люсі нікому не розповідала про своє захоплення, тому хазяйка вважала її тихенькою кицею, яка не цікавиться ні вулицею, ні пташками.

Якось минулого літа стояла сильна задуха. Усі вікна були відчинені, та повітря все одно не вистачало. І тоді хазяйка відчинила те саме вікно – вікно без сіток. 

Можливо, Люсі якось особливо на це відреагувала, бо хазяйка надягнула на неї повідець і вирішила так лягти спати – з кицею в одній руці.

Та Люсі спати не збиралася. Вікно занадто цікавило її. І тільки людина заснула, киця викрутилася зі своєї шлеї та попрямувала до відкритого вікна.

Що сталося далі, Люсі не пам'ятала. Знала тільки, коли вона впала на землю, стало дуже, дуже боляче. Вона не встигла згрупуватися – і тепер біль пронизав її тіло. А задні лапки вона не відчувала. Люсі відносно пощастило. Безліч тварин, які випадають з вікон, помирають від пневмотораксу, внутрішньої кровотечі, забою легень, розриву діафрагми та діафрагмальної грижі, від черепно-мозкової травми, розщеплення твердого піднебіння, травми очей(випадіння очних яблук, крововиливи), забиття та розриву нирок, печінки, селезінки, розриву сечового міхура. Не всі травми можуть бути помітні, як і не буває «безпечного випадіння з вікна». У будь-якому разі тварину необхідно негайно віднести до вет клініки, навіть якщо візуально з нею все чудово.

Люсі в лікарні після падіння

Люсі в лікарні після падіння


І Люсі віднесли. Далі лікарі, огляди, аналізи і невтішне: «Перебито хребет, вона ніколи не зможе ступати на задні лапи». Люсі отримувала знеболювальне і, хоч й не розуміла, чому не може поворушити лапками, ще більше не розуміла, чому настільки засмучена хазяйка. І чому Люсі чує, як ця близька їй людина обговорює з лікарями евтаназію.

Люсі стало страшно-страшно. Вона чула це слово і знала, що нічого доброго після нього не буває. Плювати на лапки, не важливо, що хвостик не слухається, навіть те, що без допомоги людини Люсі не могла сходити в туалет – байдуже це все! Киця хотіла жити, була грайлива і лагідна. Вона була готова на все – тільки не евтаназія!

І диво сталася. Чудова людина забрала Люсі і пообіцяла – зробить все, аби манюня отримала новий дім. І нових людей, які приймуть її, полюблять і ніколи не відвернуться.

А поки – місяці реабілітації у клініці. Люсі дуже прив'язалася до своєї лікарки Марії! Адже з нею так весело гратися! А ще можна дуже швидко тікати, коли намагаються надягнути повзунки. І бавитися, і вириватися, і навіть сперечатися – з цією людиною Люсі було радісно робити все!

А, найголовніше, Люсі відчувала – ця чудова людина розуміє її. І бачить, наскільки Люсі хоче і буде жити!

Люсі проходить реабілітацію у клініці

Люсі проходить реабілітацію у клініці

Одного дня всі дуже заметушилися. Люсі не одразу зрозуміла, що відбувається. Та Марія взяла її на ручки, потім була машина – і ось, квартира. Так-так, це точно не нова лікарня, це справжня квартира. І вже від двох найліпших людей киця чує: «Тепер це твій дім. А ми – твої. Назавжди».

люси3.jpg


Інколи, серед ігор та дурощів, радості та любові, коли Люсі робить маленьку перерву у своїй активності, вона думає «а як там моя перша хазяйка?». Люсі не знає, що замість неї того ж літа взяли нову, «не поламану» кицю. Хочеться лише вірити, що те саме вікно нині вже з сіткою. Саме з сіткою «антикішка». Бо звичайні, москітні сітки дуже легко вибиваються під вагою цілеспрямованої киці. І разом з твариною падають на землю.

У Люсі ніколи не будуть слухатися задні лапки, але вона залишається неймовірно веселою та активною кицею. Навчилася сама забиратися на диван. Тікати по дому від своїх господарів. Але коли її кличуть – завжди робить радісне «Мррр!» і «біжить» скоріше на ручки.

Люсі, як і раніше, любить заглядати у віконечка. Тепер вона все розуміє про сітки. А ще – про таку маленьку, але дуже важливу гребінку на вікно. Бо коли віконце відчиняється «на провітрювання» – це може стати справжньою пасткою для котика. Якщо киця застрягне у такому вікні – в неї станеться «синдром тривалого здавлювання». Адже коли тварина звисає на вікні, що відкрите в режимі «провітрювання», передавлюється половина тіла – задні кінцівки, органи малого тазу та хвоста, при цьому тварина відчуває сильний біль. Як наслідок, з часом відмирають тканини, розвивається травматичний токсикоз – продукти розпаду тканин потрапляють в кровотік, і викликають нирково-печінкову недостатність. Також ускладненням даної травми є тромбоемболія периферичних судин, травми хребта і м’яких тканин. На жаль, краш-синдром навіть частіше призводить до загибелі тварин, ніж падіння з вікна. 

Гребінка регулюється і є безпечною для котиків

Гребінка регулюється і є безпечною для котиків

І в цій ситуації рахунок дійсно йде на хвилини. Адже якщо тварина застрягла головою – то вже за 15 хвилин її буде неможливо врятувати. Якщо тілом – десь за 40 хвилин настане летальність.

Саме тому, в будинку, де є тварини, мають бути не лише сітки на вікна, але і гребінки для провітрювання або бокові решітки на вікна. Це дозволить організувати безпеку навіть для найактивнішого котика.

Бокові решітки на вікна

Бокові решітки на вікна

Історія Люсі – це історія великої трагедії та ще більшої людяності. Це про недогляд, сподівання на «авось!», покладання надій «моя киця спокійна» – а потім, відмова від тварини. Це історія про велике серце і велику віру в те, що травмована киця має право на щасливе життя. Тим паче, що травмована – з вини людини. Ця історія має щасливе продовження. 

Але безліч подібних історій закінчуються загибеллю тварини.

Якщо у вас дома є котик, але нема сіток «антикішка» на вікнах – встановіть їх.

Якщо у вас дома є котик, ви відчиняєте вікна «на провітрення» – придбайте гребінку або бокові сітки на вікна.

Якщо ви бачите котика, який випав з вікна – обережно підніміть його і якнайшвидше відвезіть у вет клініку.

Якщо ви бачите котика, який застряг у вікні – негайно телефонуйте Команді порятунку тварин (м.Київ) – 093 986 22 62/ 098 844 79 37, дзвоніть у двері, зв'яжіться з сусідніми квартирами – зробіть усе, щоб скоріше знайти хазяїв квартири.

Ми не маємо права вимагати свідомої та відповідальної поведінки від наших домашніх улюбленців. Це як розслабитися і вірити, що дитина буде слухняною й не вибіжить на дорогу. Може й не вибіжить. А може...

Тварини – не речі. Ми не можемо махнути рукою, подумавши, «ай, якщо шо – нову заведу!». Вони відчувають. Вони довіряють нам. Вони – на нашій відповідальності.

Не підведімо їх!

Дякуємо Маріі та її чоловіку Павлу за новий турботливий дім для Люсі.

Дякуємо Юлії за віру в те, що Люсі заслуговує на краще життя.

Дякуємо за консультації ветеринару Анні Воробйовій та Команді порятунку тварин (м.Київ)

Дізнатися всю історію Люсі можна в Фейсбуці за хештегом #спинальница_люси