Торбинкова Людинка захоплює Україну, або приваблива альтернатива одноразовим пакетикам.

Талю, як і багатьох з нас, турбує ситуація з екологією і забрудненням навколишнього середовища. Але вона вирішила не сидіти, склавши руки, а цими самими руками почати зміни. Ну, руками і швейною машинкою.

Нещодавно виповнився рік твоїй «Торбинковій Людинці». Розкажи, як ти вирішила, що пакетам у твоєму житті більше немає місця?

– Не скажу, що це було спонтанне рішення. Я довго розмірковувала над інформацією про те, що пластик не розкладається і може сотнями років лежати на звалищах і переживе нас усіх, дійшла висновку, що так не можна, треба щось робити. Спочатку була відмова від великих пакетів на касі, завела собі кілька полотняних торб, які завжди були зі мною, десь на дні рюкзака чи сумочки. Потім ми з чоловіком почали повторно використовувати так звані одноразові кульки, переклеюючи цінники. Вони все одно зрештою рвалися і доводилось їх викидати. А роки два тому я побачила у мережі відео про Lauren Singer, яка виробляла півлітрову баночку сміття за рік, а замість пакетів використовує торбинки і баночки/контейнери. І сама загорілася ідеєю zero waste. Ну це ж реально круто, коли живеш і розумієш, що більше не маєш окремої гірки на сміттєвому полігоні!

Пам’ятаєш, хто були твоїми першими клієнтами? І які в них були відгуки на твої торбинки?

– Чудово пам’ятаю! Коли я почала користуватися своїми торбинками і активно писати про них у Фейсбуці, як такої цілі продавати я не мала, хотілось просто показати, що і так можна – і зовсім не страшно. Першими у мене замовили мої дві знайомі дівчини, їм я зробила великі набори всіх можливих розмірів і типів, було дуже хвилююче. Замовлення виконувала довго, але вони залишились задоволені, здається. Принаймні замовляють ще. На перші замовлень десять я не називала ціну, а її визначали самі замовники, коли отримували торбинки. Хотілося знати, у скільки вони оцінять мою роботу, оскільки до цього я ніколи не шила нічого на продаж. Не хочу себе перехвалювати, але досі всі відгуки дуже позитивні і страшенно мене тішать. Коли отримую чергове повідомлення із подякою чи фото торбинок з покупками, у мене бракує слів! На щастя, в соцмережах є купа стікерів 😀

Чи були в тебе неприємні ситуації з продавчинями через використання торбинок замість пакетів?

– За весь час був лише один випадок, але я його не розцінюю, як показовий, бо людина була явно неадекватною і послала мене матом. У всіх, певно, бувають погані дні. А зазвичай всі продавці дуже тішаться, бабці часто хвалять, що «молодець, а то ті пакети уже всю землю забруднили, нема від них порятунку». На базарі уже всі звикли і давно впізнають, ніхто пакети навіть і не думає пропонувати. Коли купую зелень буває важко відбитися від надмірно дбайливих продавчинь, але я незворушна, не треба пакетик, значить не треба. Навіть якщо доводиться витягувати той пучок шпинату і віддавати пакет назад. 
В супермаркетах іще спокійніше обходиться (хоча, звісно, різні бувають супермаркети). Буває здивуються касири, відкриють торбинки, зазирнуть всередину і пробивають наступне. В нашому Сільпо уже так само звикли, але я все одно не дуже люблю, коли мене зайвий раз хтось чіпає, тому я ходжу до постійних касирів, вони все знають, як мені треба. Взагалі, в моєму топі найбільш незворушних касирів – Ашан, їх, здається, взагалі нічим здивувати неможливо. 

тор2.jpg

Скільки за цей рік ти нашила торбинок, ведеш рахунок? Скільки в тебе було клієнтів?

– Скажу чесно, не рахую, не дуже у мене виходить систематизовувати дані і вести облік. Знаю лише приблизну кількість посилок, яку відправила, а замовлення були дуже різні від 1-2 торбинок до 100 для подарунків на конференції. Думаю, що пара тисяч уже живе своїм життям із новими власниками в різних куточках України, Греції, Польщі та США.

Що для тебе поліетиленовий пакет? З чим би ти могла його порівняти?

– Для мене це абсолютне зло. Пакети забруднюють все навколо, вони стають причиною загибелі сотень тисяч морських жителів: черепах, китів, дельфінів, різних птахів; їх навіть собаки можуть з’їсти на вулиці. Пакет, викинутий у нас, може стати причиною трагедії в іншій частині світу, його життєздатність це цілком забезпечує. А ще, не зважаючи на те, що пакети не розкладаються, вони можуть розсипатися на дрібні частинки, які залишаються в ґрунті, або потрапляють в організми риб, яких навіть потім їдять.

На твою думку, чи варто чекати на те, що люди стануть свідомими у використанні пластикових пакетів? Чи краще ввести заборону на їх використання у магазинах, як це вже практикують деякі країни Європи?

– Я часто думаю про те, що у нас не працюють ті механізми, які успішно функціонують в Європейських країнах, у нас завжди знаходять, як можна їх обійти, навіть якщо ці зміни на краще. Аби лише робити все так, як завжди. Про заборони на використання пакетів у мене в голові відразу виникає кумедна картинка про те, як люди старшого віку в переддень заборони скуповують всі можливі пакунки оптом, щоб потім забезпечувати себе і сусідів ними, бо як же ж так. 
Як альтернативу пластику завжди пропонують папір, та я не вважаю це гарним варіантом. Оскільки папір робиться з дерев, а дерев і так мало. Та власне, будь-який одноразовий варіант поганий, планета у нас не одноразова, але ресурси у неї дуже обмежені. Єдиний шлях – перехід на багаторазові альтернативи: торбинки, торби, контейнери, менструальні чаші, металеві трубочки і т.п. Якісні речі, які прослужать значно довше, а не підуть у сміття після місяця користування.

Чи є якась країна, яка для тебе зразкова у «питанні пакетиків»?

– Не знайома особисто з такими країнами, тому нічого не можу сказати. В мережі ходить багато інформації про різні африканські країни, в яких уже давно ввели штрафи не лише за використання пакетів, а ще й не дозволяють їх ввозити на територію. 

тор3.jpg

Які плани у «Торбинкової Людинки»? Чи буде вона захоплювати Україну?

– Тихо, майже непомітно, але впевнено крокує Торбинкова Людинка містами України і захоплює серця і розуми своєю практичність і різнобарвністю. Думаю, що вже через рік у великих мережах супермаркетів мають бути на вибір пакети і торбинки, а поки домовляюся із невеличкими спеціалізованими магазинами, розглядаю різні варіанти. Хочеться, щоб люди, які ще сумніваються, мали можливість прийти у своєму місті, помацати торбинки, спробувати, як в них щось набирати чи носити. Від себе скажу, що зручно 😉

Ми були б не ми, якби не спитали про твою Сольвейґ. Як собаня потрапила у твою родину? Яке її ставлення до пакетиків та торбинок?

– Я називаю цю історію найромантичнішою з життя нашої родини. За півроку до її появи у нас, ми почали зважувати всі «за» і «проти» усиновлення собаки. Я дуже хотіла, розуміла, що мені бракує спілкування і всієї тієї любові і тепла, яку може дати собака. Коли уже вирішили, що треба, то обмірковували варіанти, звідки брати краще – з притулку чи вулиці. Я більше схилялася до вулиці, бо там тварини найменш захищені. Та просто хапати першого собаку, який трапиться дорогою, то дуже негарно, у нього можуть бути власні справи, родина. Вирішила, що собака має обрати нас сам. Так і вийшло. Я прогулювалась далеко від дому і побачила через дорогу невеличкого переляканого хвостика, вона теж мене побачила і перебігла дорогу  (а там, між іншим, маршрутки їздили, серйозна така дорога) і вляглася мені на ноги. Варіантів не було, треба було забирати!
Соль, в силу того, що довгий час прожила на вулиці, досить таки ляклива собака і їй не подобається, коли щось видає дивні звуки, наприклад шуршить, чи ще гірше, коли літає. Тому торбинки їй значно більше до вподоби, вона навіть допомагає інколи їх кроїти.

Про що ти можеш сказати «мені не пофіг»?

– Знаєте, мені багато на що не пофіг, в основному мене турбує планета Земля. Інші планети, в принципі, теж нічого так, але живу я поки на цій, тому й опікуватися маю цим єдиним домом, який в мене є. Історично так склалося, що саме людству дісталося чергування в ці тисячу років, але воно не надто сумлінно виконує свої обов’язки, скоріше навіть навпаки, робить усе, щоб знищити все живе, отруїти все неживе і лишитися володарювати на самоті. Забуваючи при цьому, що флора і фауна не просто так існують, а підтримують певний баланс, без якого навіть людина не зможе повноцінно існувати. 

тор4.jpg