Думка ветеринара: про складні речі простими словами

Марина Нємцева - ветеринарний лікар зі стажем досвіду (цілих) 15 років. За ці роки її серце не зачерствіло (як можна було б подумати), а здається навпаки, ще більше почало любити хвостиків. Але, важкий досвід теж не зник безслідно: адже неможливо кожен день дивитися на знедолених, бездомних, бідних, хворих, худорлявих, особливих тварин і не почати розчаровуватися в людях.

"Я щиро думаю, що краще ніж у мене, їм не буде ніде. Але, на жаль, я не можу забрати собі їх всіх. І кожного разу, віддаючи підопічних у нові родини, я просто силою змушую себе повірити людям. Адже бачу навколо і щасливі історії. Сподіваюсь на таку і для своїх." - Марина.

Компромісів Марина не терпить. Та вам не радить. Адже, ти любиш тварину, владуєш у неї свої серце, фінанси, нерви, терпіння, любов та дружбу. І вже просто так нікому віддати неможливо хвостика.

Її підхід до нових сімей її підопічних простий (як ті два рубля). Радимо і всім вам, милі куратори, дотримуватися цієї неважкої інструкції: 

- спілкування по телефону (Можна скласти мінімальне уявлення про людину. Хто така, чим живе, навіщо або чому потрібен хвостик. Чому саме твій підопічний. Та інші важливі питання можна задати саме в телефонному режимі)

- очна зустріч для знайомства з родиною у місці майбутнього проживання тварин (Ось тут все стає на свої місця. Вже ясно, що за людина та де буде жити хвостик)

- знайомство з хвостиком

- договір і передача у родину (Для розуміння усієї відповідальності)

- нечасті, періодичні звіти про хвостика від власника (Щоб у куратора "на серці було спокійно")

Чому в Україні такий підхід не розуміють та не приймають? Дивляться з подивом та недовірою? Принаймні поки ще. Тому, що люди бояться всього нового та просто-напросто їх це лякає. 

Та, не треба шугатися цього. Це нормально. Більш того - це адекватно. І, між іншим, це 100% європейський підхід до влаштування. Хочете бути цивилізованішими - пристосовуйтесь до правильних речей.

Адже ж ти не можеш віддати те, що живе та дороге твоєму серцю першому ліпшому. Ні! Ти намагатимешся віднайти для хвостика найбільш гарний варіант. Ти маєш бути впевненим, що йому підходить дана родина і умови проживання. Першому ліпшому ні-ні. Обіцяєш гарне майбутнє - буде гарне майбутнє. В гарному домі з гарною родиною. Будемо шукати.

 

Якщо хочеться собаку з мінімум клопотів, то тобі потрібна доросла собака. Взяти додому дорослого пса - це велике щастя. Та велика відповідальність. Так, щеня - це цілковите мі-мі-мі, яке любить ганятися та гратися. З "шилом в попі" та невгомонне. Для тих, кому не потрібні зайві хлопоти, взяти дорослого пса - це лише цілковиті плюси:

+ ти вже точно знаєш, якого собака розміру. Вона вже не буде рости. Як вона виглядає зараз - так і буде виглядати через місяць, через рік.

+ не буде бігати та гризти все підряд у хаті. Це вже не щеня, яке любить гратися та якого ростуть зубки. Це доросла та серйозна собака. Вона знає, що можна та що не можна.

+ більшість основних команд вона вже знає. Також вона в курсі, де можна ходити в туалет, а де - не можна. Що можна гризти, а що - нє. 

+ вона буде любити вас не менше, ніж щеня.

+ всі твої меблі, штори та поли будуть цілі. Це найбільший та вагомий плюсик.

+ всі дитячі болячки вже позаду.

 

Важливо (!).  Для кураторів і для майбутніх господарів. Для всі-всіх-всіх. Просто вивчіть, що:

щеплення та стерилізація - обов’язково. 

Чому?

1. Щеплення - перший та найбільш важливий крок до здоров’я тварини. Активний спосіб життя та прогулянки "під сонцем" можуть подарувати безліч болячок. Навіщо це терпіти? Зроби щеплення тваринці та живіть спокійно та щасливо.

2. Стерилізація. Навіщо розмножувати тваринок-безхатьків, яких і так вже тучі в місті? Зроби стерилізацію та будь спокійним. Це не загрожує здоров’ю хвостика, це не шкідливо та ця процедура лише позитивно впливає на життя та буття тваринки. 

 

Отже, куратори! Найголовніше: потрібно знайти Людину. Та просити про Любов, Порядність, Відповідальність. Так мало і так багато для сучасного світу. Натомість ця Людина отримає, без перебільшень, щастя в дім

 

На фотографії: Марина Нємцева.

По матеріалам: Марини Нємцевой.